капелани
ВІЙНА І ВІРА
Що роблять на війні військові священники, або капелани? Чи потрібні вони солдатам?
Легко проповідувати у мирному місті, нести слово боже людям у храмі на недільній проповіді...
Але це не про них. Вони чомусь перебувають тут,разом з солдатами, служать і моляться, на війні, де кожен день переживаються біль, горе, конфлікти, кров, бруд і сльози...
Статні, мужні чоловіки у військовій формі, з вигляду нічим не відрізняються від звичайних бійців, і лише білий комірець видає у них священників, а точніше - військових капеланів.
Хто вони? Що привело їх сюди, на війну? Навіщо вони потрібні? Що думають про це воїни? Всі ці питання не давали спокою, доки два військових капелана, які якраз провадили свою службу у 8-му окремому батальйоні Української Добровольчої Армії не погодились відповісти на них.

Війна і християнська віра, де основна заповідь звучить "не вбий", завжди викликала у мене когнітивний дисонанс у присутності на війні священників. Здавалось би взаємно виключні речі, адже війна це уже вбивство.
Тому поставало питання, що тут роблять священники?
Ми капелани, не беремо в руки зброю. Ми провадим духовний провід нашої армії, молимось разом з ними. Навіть закликаємо молитись за наших ворогів. Адже закликаючи молитись за ворогів, Бог нам допоможе, що ми й без зброї зможемо перемогти силою духу. Навіть у старому завіті є приклади військ, які йшли на війну і перемагали чисельніші армії бо з ними була віра в перемогу і в Бога. І в цьому ми стараємось допомогти і нашим воїнам, бути сильними у вірі і силі духа святого. Ми хочемо донести слово боже - навіть, якщо настане час останньої години, нас чекає воскресіння у царстві божому.Ми стараємось допомогти перемогти страх перед смертю.
Військові люди різні, різного віросповідання й конфесій, та ми не ділимо їх, приймаємо такими, якими вони є, так само як і Бог нас приймає такими, якими ми є. Тому, що конфесійність - це є наш недолік, а ми маємо об'єднатись у цей час, адже Бог один, і ми як військові капелани повинні приймати всіх не залежно від національності чи віросповідання.
Отець Антоній,благочинний Камінець подільського деканату, який ось уже 23 роки служить.
До священнослужіня служив два роки у радянській армії, і навіть не думав отримати сан. До капеланства займався будівництвом храму, а коли випала можливість - зібрав разом з прихожанами допомогу (їжу та одяг) і вирушив на Схід, допомогти в молитві, підтримати військових, зміцнити їх дух та провести богослужіння.
Окрім молитви, священнослужителі стараються допомогти як психологи, як просто люди, яким не байдужі проблеми солдат.
Це поїздки на передову, в військові госпіталі до поранених, проведення богослужінь, зустрічі з солдатами, на яких капелани готові відповідати на будь-які питання духовного характеру.

Не оминули капелани у час різдвяних свят і 8-й окремий батальйон Української Добровольчої Армії. Отці були вражені тим, скільки молоді прийшло на захист своєї країни, і не лише юнаків, але й дівчат.

"Найбільше вражає, що серед молоді так багато дівчат. От хлопців ми можемо зрозуміти...Але дівчата...Які вони сильні духом. Я навіть не сподівався, що наша молодь настільки відважна. Вони виросли уже в дусі незалежної країни, у них є усвідомлення, що вони живуть на цій землі, яку ніхто більше не буде захищати окрім них. І я вдячний Богу, що можу перебувати тут, і сам можу вчитись і набиратись сили духу та відваги у них, цієї відважної молоді."
Отець Антоній
Наскільки легко прийняти психологічну допомогу військовослужбовцю від капелана?
Як правило бійці опинившись у складній життєвій ситуації не мають можливості виговоритись. Вони стикаються з непорозумінням, адже їх домашні, які не були "там" не можуть їх зрозуміти, а з бійцями та командирами переважно складно обговорити свої проблеми. Тому військові "закриваються" і залишаються сам на сам зі своїми проблемами. Накладає відбиток і наша ментальність та виховання, коли легше виговоритись просто людині "у військовій формі", або священнику, аніж просто цивільному психологу. Саме тому на капелана лягає відповідальність стати тим психологом, який розрадить і підтримає саме там, де це найбільше потрібно - на передовій, у закритому просторі, там де військовий цього найбільше потребує, відрізаний від родичів та друзів.
Наше завдання як військових капеланів полягає у тому, щоб ці люди окрім свого мирського життя розвивалися ще й духовно. Адже все залежить від того, що у нас є в серці, які цінності в нашій душі, якою є віра, настільки ми пізніше можемо бути добрими людьми, які зможуть будувати і нашу країну і наше життя.
Через своє служіння та слово боже як військовий капелан, намагаюсь допомагати приходити до Бога і військовослужбовцям і людям в місцях позбавлення волі.
В частинах, де до цього не було військового капелана, і ми просто приїжджаємо на службу, бійцям досить важко приходити на молитву. Вони до цього не звикли. Люди не розуміють цієї потреби. Вони зостаються в своєму світі з своїми великими військовими та особистими проблемами. Їм важко прийти, розкритися, повірити в те, що капелан, чи Бог може допомогти.
Тому найтяжче є запросити їх на молитву, ввійти в довіру, щоб потім могти розрадити і надати допомогу їх душі. Тому важливо бути разом з ними не лише на молитві, а й в повсякденному побуті, спілкуванні.
Багато людей є такі, які можливо чули про те, що є Бог, що треба молитись, але до цього вони цього не робили, і навіть не вміють. Тому нашою ціллю є просто навчити людину саму особисто комунікувати з Богом, звертатись до Бога в молитві, щоб він міг допомогти.

Найбільша проблема полягає саме в тому, що люди закриті, і не бажають відкритись. Це звісно може бути із-за способу виховання, які прийняті в тих чи інших регіонах, адже служать люди з усієї України. Багато років у нас був атеїзм, і десь сильніше, десь слабше викорінювалась віра людей.
Важливо просто дати зрозуміти, що це не священник чи капелан щось робить, це робить Бог, який любить кожну людину і бажає їй допомогти.
Віталій Котик
Ієромонах, також до війни проходив строкову службу в армії. З 1998 року служив у монастирі. Для отця служба капелана розпочалась ще задовго до російсько-української війни. До цього надавав психологічну підтримку як військовослужбовцям в строкових частинах так і в місцях позбавлення волі.

Чи потрібна бійцям віра на війні?
"Присутність капелана заспокоює, вселяє надію. В основному це важливо на передовій, коли проходять бої, коли людині уже нема куди звертатись, вона звертається до Бога по спасіння, по захист.
В радянській армії цього не було. Замість капеланів були замполіти, які не завжди могли розрадити чи підтримати бійця. А віра я вважаю вона є в кожного, просто не кожна людина це може визнати"
Позивний Ворон, боєць у 8-му окрему батальйоні Української Добровольчої Армії
"Кожна людина на собі відчуває існування Бога, я на собі це відчув. Капеланська служба є дуже необхідною, це віддушина для бійців, які бажають спілкуватись з Богом, адже шлях до нього в кожного індивідуальний. Хтось приходить під обстрілом, хтось по ряду якихось інших життєвих обставин, і я вважаю, що атеїстів не має, просто не всі визнають важливість моменту - віддавати Богові Боже. Усі ці молитви потрібні перш за все самим бійцям."
Позивний Волчара,боєць у 8-му окрему батальйоні Української Добровольчої Армії
За декілька років на війні найбільше допомагала віра в Бога, в Україну, віра в родину, в побратимів, в любов до них всіх....Воно дуже допомагає (боєць, позивний Кельт)
Бували моменти на війні, коли в бійця не було вже сили, змучився від всього, і тоді капелан піднімає дух, так само як і рідня, з якою можна поговорити.
Я думаю дуже важливою є психологічна підтримка, адже капелани вони можуть спілкуватись на будь-які теми, не лише пов'язані з релігією, а це помагає відволіктись, розрадити людину у важкі моменти.

Позивний Кельт,
боєць
Та найбільше поваги викликає саме служіння і віра у власну місію, не дивлячись на труднощі і ризик для власного життя. Віра в Бога, яка доведена власним прикладом та жертовністю йти найтяжчою дорогою до сердець віруючих. Помагати, сповідати, відпускати гріхи та вчити молитись...

.....Якщо я піду і долиною смертної тіні, не злякаюсь зла, тому що Ти зі мною (Пс.22:4)

Ярошенко Олена, МиХайло Габрух

© 2017 All Rights Reserves
http://alternation.com.ua| alternationblog15@gmail.com
Made on
Tilda